Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп’ютерів, комп’ютерних комунікацій, усяких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, одержання і збереження інформації відкриває нові можливості для застосування комп’ютерів у навчальному процесі. Інформатизація освіти – це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційно-комунікаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання. Інформаційно-комунікаційна технологія визначається як сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі та подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо керування технічними і соціальними проблемами.
Зміна змісту навчання відбувається за декількома напрямами, значущість яких змінюється з розвитком процесу інформатизації суспільства. Перший напрям пов’язаний зі становленням навчальних дисциплін, що забезпечують підготовку учнів у галузі інформатики. Другий напрям пов’язаний з активним використанням комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій, застосування яких стає нормою в усіх галузях людської діяльності. Цей процес приносить з собою зміну предметного змісту всіх навчальних дисциплін на всіх рівнях освіти. Третій напрям пов’язаний із впливом інформатизації на мету навчання. Це буде дедалі відчутнішим з розвитком процесів інформатизації суспільства, проведенням робіт з переструктурування знань, накопичуваних людством. Має бути вироблена якісно нова модель підготовки членів майбутнього інформаційного суспільства, для яких здатність до людських комунікацій, активне оволодіння науковою картиною світу, гнучка зміна своїх функцій у праці, відповідальна громадянська позиція і розвинена планетарна свідомість стануть початковою життєвою потребою.
Тільки 45 хвилин триває урок, а вчителю зробити треба багато чого: провести опитування, перевірити домашнє завдання, розібрати новий матеріал, закріпити його, побачити зростання кожного, створити ситуацію успіху. Словом, урок повинен проходити у швидкому темпі з опрацюванням великого обсягу навчального матеріалу. Як тут можна обійтися без електронного помічника, який при вмілому використанні може взяти на себе значну частину роботи? Використовуючи комп'ютер, ми створюємо свої наочні посібники, діаграми, таблиці, презентації, комп'ютерні тести.
Педагогічні завдання інформаційно-комунікаційної технології навчання: інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості; побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію самоосвіти; системна інтеграція предметних галузей знань; розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій; розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності; формування інформаційної культури учнів; реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувача засобів нових інформаційних технологій).
Нові інформаційно-комунікаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.
Інформаційно-комунікаційні технології навчання, які мають застосування на уроках інформатики, надають можливість учителю для досягнення дидактичної мети застосовувати як окремі види навчальної роботи, так і будь-який їхній набір, тобто спроектувати навчальне середовище. Орієнтовані на вчителя інструментальні засоби (програми-конструктори уроків) дозволяють йому оперативно поновлювати зміст навчальних і контролюючих програм відповідно до появи нових знань і технологій. Вчитель одержує додаткові можливості для підтримки і спрямовування розвитку особистості учня, творчого пошуку та організації їхньої спільної роботи.
Як показує сучасна педагогічна практика, використання комп’ютера в навчальному процесі спрямоване переважно на розв’язання наступних типів дидактичних завдань:
1) комп’ютер використовую як допоміжний засіб для ефективнішого розв’язання вже існуючої системи дидактичних завдань. Змістом об’єкта засвоєння в комп’ютерній навчальній програмі цього типу є довідкова інформація, інструкції, обчислювальні операції, демонстрації тощо.
2) комп’ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при збереженні загальної структури, мети і завдань безмашинного навчання. При цьому сам навчальний зміст не закладається в комп’ютер (ЕОМ виконує функції контролера, тренажера тощо). Цю функцію широко подано в діалогових навчальних системах, які моделюють діяльність учителя.
3) використовуючи комп’ютер, можна ставити і вирішувати нові дидактичні завдання, не розв’язувані традиційним шляхом. Характерними є імітаційно-моделювальні програми, наприклад комп’ютерні програми з імітації експерименту.
У цих програмах об’єктом засвоєння виступають:
а) зовнішні параметри того або іншого процесу;
б) закономірності, які не доступні для спостереження в природних умовах;
в) зв’язки імітованих явищ із тими параметрами, які автоматично задані програмою;
г) пошук параметрів, які оптимізують проходження імітованого процесу, тощо.
4) комп’ютер може використовуватися як засіб, що допомагає засвоювати складні абстрактні теоретичні поняття. Таке засвоювання досягається шляхом моделювання поняття. Разом з тим реалізуються принципово нові стратегії навчання. Характерним прикладом цього напрямку розробок є так звані «комп’ютерні навчальні середовища», або «мікросвіти», що представляють моделі освоюваних галузей знань .